Амара прибула до університету в Найробі, будучи впевненою в одному: вона буде тримати свою віру та навчання в окремих кімнатах. Біблійне вивчення на кампусі не входило до плану, але однокурсник продовжував запрошувати її, тиждень за тижнем, без тиску.

Врешті-решт вона пішла з ввічливості. Те, що вона знайшла, було маленьким колом студентів, які разом читали одну главу Святого Письма та ставили чесні питання — без лекцій, без виступів, просто люди, які звертали увагу на давній текст і одне на одного.

"Я виросла в оточенні віри, але ніхто ніколи не запитував мене, що я справді думаю," говорить вона. "Це вивчення стало тим місцем, де я вперше усвідомила, що Бог знає моє ім'я — не просто людей в цілому, а мене."

Через три роки Амара очолює своє власне вивчення на тому ж кампусі, досі зустрічаючись у тій самій запозиченій класній кімнаті в вівторок ввечері.